Чебрець

Загальна інформація

Тим'ян (чебрець) - це багаторічна трав'яниста рослина сімейства губоцвітих. Чебрець поширений на всій території Європи, зустрічається найчастіше в сухих, піщаних, височинних місцях. Має кілька видів, що відрізняються силою і різними відтінками аромату.
Чебрець - це низькорослий чагарник або напівчагарник до 35 см заввишки з дерев'янистими лежачими або тими, що піднімаються стеблами, прямостоячими трав'янистими квітконосними гілками і часто з лежачими безплідними пагонами. Листя різноманітне за розміром, жилкуванням і формою (від округлої або яйцевидної до лінійно-довгастої форми), жорстке, майже шкірясте, короткочерешкове, рідше сидяче, з цільним краєм або іноді зазубрене.
Плоди тим'яну - коробочки з чотирма чорно-бурими еліпсоідальними або майже кулястими горішками. Цвітіння в червні - серпні. Плоди дозрівають в серпні - вересні.
У середній смузі найчастіше зустрічається різновид чебрецю - чебрець Маршалла, на Україні, і в Нижньому Поволжі коротко-пухнаста варіація adoratissimus, на півдні (в Криму, на Північному Кавказі і в Закавказзі) - варіації nummularius і hirsutus, що відрізняються більш волохатою верхівкою листя і більш сильним ароматом.

Хімічний склад

Надземна частина чебрецю містить ефірну олію, флавоноїди, тритерпенову, тімунову (0,05%), урсолову, олеонолову, кавову, хлорогенову, хінну кислоти, гіркоти, смоли, дубильні речовини, сапоніни.
Вихід ефірної олії зі свіжої трави 0,1-0,5%, з сухою - 0,8-1,2%. Ефірна олія - рідина з сильним приємним запахом, безбарвна або світло-жовта. Головною складовою частиною ефірної олії є феноли (34-42%), з них до 40% тимолу, є також карвакрол, n-цимол, L-α-пінен, γ-терпінен, терпинеол, L-борнеол, каріофіллен, ланалоол.

Використання у кулінарії

Чебрець має приємний сильний аромат і гострий, сильно пряний, гіркий смак. У кулінарії використовують найчастіше сушену траву чебрецю (верхівки з бутонами). У вигляді порошку він в малих дозах йде в овочеві та м'ясні супи, у великих дозах - у всілякі рибні страви і рибні фарші. При смаженні риби чебрець у великих кількостях змішують з паніруванням (а найкраще з борошном в пропорції 1:2). Крім того, чебрецем посипають сири, а також використовують його при приготуванні домашніх сирів.
Надземна частина рослини до плодоношення використовується при виробництві напоїв. Листя і молоді пагони чебрецю вживають як салат, для засолювання огірків. Вони служать для аромату ковбас, оцту, коктейлів, чаю. Для цих цілей використовують свіже і сухе листя.

Використання у медицині

У науковій медицині використовують листяні гілочки. Настої, відвари і екстракт чебрецю призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів, бронхіальній астмі і туберкульозі. Рідкий екстракт з листя входить до складу препарату «Пертусин», що застосовується при бронхітах і коклюші. Чебрець повзучий має бактерицидну, протисудомну, заспокійливу, болезаспокійливу, ранозагоювальну і антигельмінтну дію. Надземна частина рослини входить до складу відхаркувальних зборів, в'яжучих і жовчогінний зборів та збору для ванн при запаленні суглобів.
У народній медицині чебрець застосовують при невралгії, різних неврозах, як потогінний, сечогінний, протисудомний, заспокійливий і протигіпертонічний засіб. Зовнішньо використовується у вигляді ванн, компресів і примочок при болях в суглобах і м'язах. У вигляді мазей і примочок чебрець використовували при ревматизмі, як ранозагоювальний засіб при шкірних хворобах.