Шавлія

Загальна інформація

Шавлія - багаторічний напівчагарник родини губоцвітих з сріблясто-зеленуватим листям, часто покрите повстяним нальотом. Має десятки різновидів.
Батьківщина шавлії - Італія і південно-східна Європа. Культивують в Греції, Італії, Франції, Чехії, Словаччині, Молдові, Росії (Краснодарський край), Україні та інших країнах. Росте на полях, городах, в садах, як культурна або здичавіла рослина.
Шавлія відноситься до теплолюбних рослин, в суворі зими і при недостатньому сніговому покриві вимерзає. Посухостійка рослина, що не виносить надлишку вологи.
Як пряність вживають листя верхівки рослини, що збираються разом з бутонами напередодні цвітіння - в травні-червні. Шавлію застосовують в кулінарії тільки в сухому вигляді в порошку. Перед висушуванням листя шавлії промивають в холодній воді від пилу і комах, які добре тримаються на всій рослині через її «волохатість».

Хімічний склад

Всі частини рослини містять ефірну олію, кількість якої в листі - 1,3-2,5%. Ефірна олія складається з D-α-пинена, цинеолу, α- і β-туйону, D-борнеолу і D-камфори. У листі виявлені також алкалоїди, флавоноїди, дубильні речовини, олеанолова і урсолова кислоти. У плодах міститься 19-25% жирної олії, представленої в основному гліцеридами лінолевої кислоти.

Використання у кулінарії

Листя використовується в лікеро-горілчаній, рибній, консервній і харчовій промисловості. Порошок шавлії йде частково як замінник розмарину в супи, до м'яса, дичини, птиці та до сирів, особливо плавлених, а також до салатів, що містить в основному яйця і холодне м'ясо. Однак шавлія не у всіх випадках підходить як заміна розмарину.
Як абсолютно самостійну пряність шавлію кладуть в капустяні, яєчнорисові і м'ясні пироги для додання їм особливого присмаку і аромату. Шавлію в порошку в невеликих дозах добре змішувати з тертими сирами - це надає їм пікантності.
Шавлією посипають безпосередньо перед подачею курячі бульйони, яєчні страви (омлети, яєчні, верещаги), відварну жирну рибу, тушковану яловичину, її кладуть в м'ясні фарші для котлет, фрикадельок, рулетів.

Використання у медицині

Свіжа і висушена трава шавлії - традиційний народний лікарський засіб (настої, відвари). Шавлію лікарську застосовували в російській народній медицині для лікування туберкульозу легенів, при бронхіті, ангіні, як тонізуючий засіб, при набряках, атеросклерозі, поліартриті, радикуліті, геморої, стоматиті, кровоточивості ясен, при лікуванні жіночого безпліддя, цукрового діабету, рясної пітливості в клімактеричний період , а також як болезаспокійливий і заспокійливий засіб при шлункових коліках.
У медицині шавлію використовують як сировину для одержання настойок, а також екстрактів, які потім вводять в лікарські препарати (Сальвін). Їх рекомендують при запаленні порожнини рота, зіву і мигдалин, катарі верхніх дихальних шляхів, зубного болю, як відхаркувальний засіб, для зміцнення ясен. У зарубіжній медицині рослину рекомендують при шлунково-кишкових запаленнях, виразковій хворобі шлунка, гастриті, коліті, метеоризмі, проносі, захворюваннях печінки, жовчного міхура і нирок; як зовнішній засіб - при гнійних ранах, ударах.
Ефірну олію шавлії лікарської застосовують в парфюмерно-косметичній промисловості для ароматизації зубного порошку і пасти. Експериментально встановлено, що жирна олія з насіння є бактерицидним засобом, його використовують для інгаляцій.