Орегано

Загальна інформація

Орегано - це трав'яниста багаторічна рослина сімейства губоцвітих. Стебло чотиригранне, прямостояче, у верхній частині гіллясте. Листя орегано супротивне черешкове, довгасто-яйцеподібне, цільнокрає, на верхівці загострене, зверху темне, знизу сірувато-зелене, довжиною 1-4 см. Рослини невибагливі до грунту, однак на важких глинистих і кислих грунтах ростуть погано. Віддає перевагу відкритим ділянкам. Орегано добре зимує і в кінці лютого - початку березня починає вегетацію.
Батьківщина орегано - Англія. В якості лікарської сировини використовують траву материнки звичайної (лат. Herba Origani vulgaris). Материнку прибирають під час масового цвітіння, починаючи з другого року вегетації. Листяні верхівки зрізають на висоті 15-20 см від поверхні грунту так, щоб в зібраній зеленій масі перебувала мінімальна кількість стебел. Орегано - родич майорану, має більш гострий запах і смак.

Хімічний склад

Орегано містить дубильні речовини і аскорбінову кислоту (мг%): квітки - 166, листя - 565 і стебла - 58. Сировина містить 0,3-1,2% ефірної олії. Ефірна олія, що отримується з рослини - безбарвна або жовтувата. Добре передає запах сировини, володіє гострим смаком. Основні компоненти олії орегано (%): тимол - 50, карвакрол, бі- та трициклічні сесквітерпени - 12,5, геранілацетат - 2,6-5. Ефірні олії з високим вмістом карвакрола перевершують за своїми властивостями багато існуючих антибіотиків і антигістамінних препаратів.

Використання у кулінарії

Як пряність використовують верхню частину стебла з листям і квітами, які збирають в липні і серпні.
Рослина входить до складу пряних сумішей для паштетів, начинок з ліверу або м'яса, домашніх ковбас. Орегано додають до смаженого, тушкованого і запеченого м'яса, соусів і підлив. В італійській кухні нею ароматизують піцу. У деяких європейських країнах з материнкою готують страви з печериць, що відрізняються ніжним смаком і ароматом.
У Білорусії, на Кавказі материнку додають при солінні огірків і грибів. У Сибіру з нею готують ароматну начинку для пирогів, яку змішують з сиром, м'ясом, яйцями. Материнка добре поєднується з багатьма прянощами, але особливо з чорним перцем, базиліком, розмарином, майораном.
У Росії материнка традиційно використовувалася в кваси і на додаток до хмелю- в домашнє пиво, якому вона надавала запах і здатність довго зберігатися, щоб не скисав.

Використання у медицині

Материнка заспокоює нервову систему (допомагає при підвищеній збудливості, безсонні і пригніченому настрої), підсилює секрецію травних і потових залоз, має відхаркувальну дію. Настій трави покращує перистальтику кишківника, виділення жовчі, сприяє скороченню гладкої мускулатури матки, діє як сечогінний засіб, регулює менструальний цикл. Використовують материнку як болезаспокійливий, протизапальний і антимікробний засіб. Корисні її настої при захворюваннях органів дихання (кашлюку, бронхітах), поганому травленні, особливо при колітах і ентероколітах, що супроводжуються запорами та метеоризмом.
Зовнішньо настої трави застосовують для компресів і примочок при фурункульозі, набряках, висипаннях на шкірі, полощуть горло при запаленнях. Настої використовують також для промивання ран, ними миють голову при мігрені і облисінні. Ванни з настоєм трави допомагають при екземі і дитячому діатезі (золотусі). У народній медицині при запамороченні і втраті свідомості дають нюхати суху материнку, розмолоту в порошок.
Прийом препаратів материнки всередину протипоказаний при вагітності і підвищеній секреторній діяльності шлунка.