Лаванда

Загальна інформація

Лаванда вузьколиста - трав'яниста рослина, вид роду Лаванда. Батьківщиною лаванди вважається французьке і іспанське узбережжя Середземного моря; натуралізована повсюдно в Європі, Північній Африці та Північній Америці. В Україні лаванда росте в Криму.
Лаванда - вічнозелений, сильно розгалужений, сіруватий від опушения напівчагарник понад 50 см висоти. Корінь стрижневий, дерев'янистий, гіллястий у верхній частині. Нижні задерев'янілі гілки напівлежачі, молоді гілочки, особливо квітконосні, - прямостоячі. Листя у лаванди дрібне, сидяче, довгасто-ланцетне або лінійне, з загорнутими донизу краями; молоде листя сірувато-зелене, більш старе-зелене, опушене знизу залозистими волосками. Квітки ароматні, зібрані рідкісними напівмутовками, що переходять вгорі в перервані колосоподібні суцвіття. Лаванда належить до південно-європейської флори і росте в дикому вигляді на сухих гірських схилах Західного Середземномор'я. Як культурна рослина лаванда обробляється з кінця XVI ст. у Франції, Італії, Іспанії, а пізніше і в інших країнах.

Хімічний склад

Всі частини рослини містять ефірну олію: листя - 0,37%, стебла - 0,19%. Значна кількість її накопичується в суцвіттях - 0,8 - 1,2%. Головною складовою частиною олії є складні ефіри спирту l-ліналола і кислот: оцтової, масляної, валеріанової і капронової. Крім цього, в ній виявлені гексінілбутіол, нерол, лавандулол, аміловий спирт, цитраль, коричневий і валеріановий альдегіди, цинеол, етил-н-амілкетон, α-пінен, оцімен, α-фелландрен, камфен, α- і β-каріофіллен-оксид , бізаболен і цедру. У квітках міститься урсулова кислота, кумарин і герніарін.

Використання у кулінарії

Лаванда володіє сильним пряним запахом і пряно-терпким смаком. Ефірна олія широко застосовується у виробництві кондитерської та лікеро-горілчаної промисловості. Квітки і олія лаванди вживаються як прянощі в кулінарії, зокрема, вона популярна в іспанській, французькій та італійській кухні. Через сильний аромат лаванду додають лише в деякі страви. Під час копчення виробів лаванда разом з ягодами ялівцю додається до тліючої тирси. Деякі гурмани використовують лаванду для приготування зеленої олії і страв з овочів разом з чабером, кропом і шавлією. Використовується вона також для приготування зелених соусів і додається в супи з риби.

Використання у медицині

Квітки лаванди мають сечогінну, протисудомну і седативну дію, поліпшує мозковий кровообіг. Лавандова олія входить до складу препаратів, що володіють нейро- і міотропною активністю, а також в інгаляційну рідину, що є дієвим профілактичним засобом проти грипозних інфекцій. Заспокійлива дія лаванди при неврастенії і серцебитті використовують у вигляді лікувальних ванн. У Болгарії олію лаванди застосовують в стоматології і для лікування інгаляціями ринітів, ларингітів, пневмоній. Раніше лавандова олія використовували для поліпшення запаху ліків.
У народній медицині спиртові розчини олії лаванди і квітки використовували при лікуванні мігрені, неврастенії, ревматизмі, серцево-судинних захворювань, при сечокам'яній хворобі і пієлонефриті, для лікувальних ванн при запаленні суглобів, як ранозагоювальний засіб, при шкірних захворюваннях і невралгіях, ударах, вивихах і паралічах .
Квітки лаванди служать відлякуючим засобом від комарів і оберігають вовняні вироби від молі.