Абрикосові кісточки

Загальна інформація

У сучасній науковій літературі виділяють від трьох до шести можливих центрів походження абрикоса. Серед них найбільш вірогідним первинним центром вважається район Тянь-Шаню в Китаї. У минулому батьківщиною абрикоса нерідко вважали Вірменію, що пов'язано з історією проникнення абрикоса з Азії в Європу. Біолог Де Поердерле писав в XVIII столітті: «назва цього дерева походить з Вірменії, азіатської провінції, де воно з'явилося і звідки було привезено до Європи ...» У XIX столітті вважалося, що абрикос був завезений з Вірменії в Грецію Олександром Македонським, а з Греції потрапив в Італію. Однак ця версія не підтверджується римськими і грецькими писемними пам'ятками того часу: абрикос в них не згадується. У той же час, абрикос згадується в джерелах I століття, що може свідчити про попадання абрикоса в Італію в I столітті до н. е., після римсько-парфянських війн.

Хімічний склад

До складу абрикосових кісточок входять моно- і поліненасичені жирні кислоти, вітамін F в активній формі, токофероли, фосфоліпіди, вітаміни А, В і С, в тому числі вітамін В17, солі калію, магній, кальцій, залізо та інші мінеральні речовини, а також пантотенова кислота.

Використання у кулінарії

Кісточки абрикоса використовують при виготовленні натурального абрікотину. Ядра (насіння) - як замінник мигдалю, в мармеладно-горіхових сумішах, східних солодощах і халві, рахат-лукумі. У кухонній справі абрикоси в в'яленому і свіжому вигляді застосовуються як компонент і приправа (у вигляді мезги) при приготуванні кисло-солодких м'ясних страв східної кухні (наприклад, до плову, до дичини - фазанів) і для самостійного обсмажування в олії (кайсаба), а також для виробництва столових національних напоїв - гулунгоб, щербети.

Використання у медицині

До складу абрикосових кісточок входить особлива речовина, яка діє на кшталт ціанідів - найсильнішої отрути. Саме тому їсти багато кісточок від абрикосів небезпечно для здоров'я. При цьому ця речовина здатна знищувати патогенні і ослаблені клітини в нашому організмі. До таких клітин відносяться і ракові, які гинуть від впливу речовин, що містяться в абрикосових кісточках. Насправді, цей сильнодіючий компонент є і в зернятках слив, і в яблучному насінні. Вчені назвали його вітамін В17, і він легко проникає в клітину. Якщо клітина здорова і сильна, В17 легко перетворюється в звичайний вуглевод, але в раковій клітині немає ферменту для розщеплення отрути, тому від впливу В17 вона гине.
У народі насіння абрикосів давно успішно застосовують як засіб проти кашлю при катарі верхніх дихальних шляхів, ларингіті, трахеїті, бронхітах і бронхіальній астмі.