Кориця цейлонська

Загальна інформація

Кориця - це вічнозелене дерево, вид роду Коричник (Cinnamomum) родини Лаврові (Lauraceae). Місце вирощування Шрі-Ланка. Натуралізувалась на Сейшельських островах, в Вест-Індії і в тропічній Азії. Культивується всюди в тропічній зоні.
Корицею також називається і висушена кора дерева, яка широко використовується як прянощі (спеції). У продаж кориця-пряність надходить іноді у вигляді згорнутих в трубочку шматочків кори, а частіше - в молотом вигляді.
Корицю вирощують протягом двох років, а потім підрізають під корінь. Протягом наступного року утворюються близько десятка нових пагонів. Потім з цих пагонів зрізається кора. Вона просушується. Використовується тільки тонкий (0,5 мм) внутрішній шар кори; зовнішній деревний шар видаляється, і залишаються метрові коричні смужки, які при висиханні завиваються в довгі трубочки; кожна висушена трубочка складається зі смужок від декількох пагонів. Ці трубочки потім для продажу розрізаються на шматки 5-10 см завдовжки.

Хімічний склад

Типовий запах кориці обумовлений ефірною олією (до 1.5%). У ній міститься альдегід коричної кислоти, фелландрен і евгенол. Олія китайської кориці не містить евгенолу.

Використання у кулінарії

Різні види кориці вживаються головним чином в кондитерському виробництві (в печиво, кекси, паски, пряники, солодкі пироги з фруктовою начинкою), а в кулінарії - під час приготування солодких страв (пудинги, солодкі плови, компоти, варення, муси, желе, киселі,сирні пасти).
У сучасній західноєвропейській кухні корицю широко застосовують в різні видах фруктових салатів і в деяких овочевих (шпинат, червона капуста, кукурудза молочновіскової стиглості, морква), а також в холодні фруктові супи зі свіжих і сушених фруктів. Особливо добре поєднується кориця з тими стравами, до складу яких входять яблука.
У східній кухні, в тому числі і в закавказькій і середньоазіатській, кориця вживається при приготуванні холодних і гарячих страв з домашньої птиці (індичка, курка) і других страв з баранини (смаженої, тушкованої), а в Китаї і Кореї - під час приготування смаженої свинини. Кориця покращує, облагороджує смак жирного м'яса. Нарешті, кориця - обов'язковий компонент різних сумішей сухих прянощів і сумішей для фруктових, грибних і м'ясних маринадів.
Корицю вживають або в цілому вигляді (рідкі страви), або частіше - в меленому (особливо в салати, другі страви). Закладку роблять за 7-10 хвилин до готовності страви (супи, компоти, гарячі страви) або безпосередньо перед подачею на стіл (салати, сирні пасти, кисле молоко).
Норми закладки кориці сильно різняться. Особливо вони високі в східній, індійській та китайській кухнях; в середньому - від 0,5 до 1 чайної ложки на 1 кілограм рису, сиру, м'яса, тісту або на 1 літр рідини.
В якості замінників кориці, зрозуміло, гірших за якістю, застосовують незрілі висушені плоди - насіння коричних дерев (кульки розміром з горох, сіро-коричневого кольору з більш різким, ніж у кориці, запахом і жорстким, неприємним смаком), а також штучний замінник - коричний екстракт.

Використання у медицині

У медицині і ароматерапії застосування кориці пов'язане перш за все з дією комплексу її летких ароматних речовин (ЛАР), частина з яких можна виділити у вигляді товарного продукту - ефірної олії. Екстракти і ефірна олія кориці отримали репутацію цінного компонента ліків від застуди.
Корична олія використовується і в мазях зігріваюче-подразнюючої дії, проте її концентрація в них обмежена.