Імбир (мелений)

Загальна інформація

Імбир — це багаторічна трав'яниста рослина сімейства Імбирних. Коріння імбиру за походженням додаткове, утворює мичкувату кореневу систему. За корінь нерідко приймають видозмінений підземний пагін - кореневище, від якого відходять зелені надземні пагони і додаткові корені.
Батьківщина — Південна Азія. Імбир був першою азіатською пряністю, що переселилася в Америку ще на початку XVI століття і швидко прижилася там. У дикому вигляді імбир не зустрічається, він обробляється виключно як городня рослина, а іноді і просто в домашніх умовах (в ящиках, горщиках).
Як пряність вживають кореневище імбиру, яке має вигляд круглястих, але як би плоско здавлених, пальцерозділенних шматочків, що нагадують різні фігурки. В залежності від способу обробки розрізняють білий імбир (брудно-білого і сірого кольору) і чорний імбир. Білий — це попередньо вимитий імбир, очищений від поверхневого щільнішого шару, а потім вже висушений на сонці. Чорний — неочищений, не ошпарений окропом і висушений на сонці. Останній має більш сильний запах і більш пекучий смак. На зламі імбир обох видів сіро-білий. В меленому вигляді - таким він зустрічається найчастіше - імбир є борошнистий сірувато-жовтуватий порошок.

Хімічний склад

Вміст ефірної олії в сухих кореневищах становить 1,5-3%, головним його компонентом є цінгіберен (зінгиберен) - сесквітерпени (група органічних сполук класу терпенів) - до 70%, також містяться камфен, цинеол, бісаболен, борнеол, цитраль, ліналоол. Також імбир містить вітаміни C, B1, B2 і незамінні амінокислоти.

Використання у кулінарії

Імбир належить до однієї з найбільш улюблених прянощів. Він з давніх пір знаходив застосування в національній кухні - в збитнях, квасах, наливках, настоянках, брагах, медах, а також в пряниках, пасках, здобних булочках.
Широке вживання імбиру в кондитерських виробах (льодяники, варення, печиво, кекси, бісквіти), солодких стравах (компоти, пудинги), в алкогольних (пиво, лікери) і особливо безалкогольних напоях. У країнах Азії імбир всюди вживають в пресерви з м'яса і птиці, в чай; він входить до складу каррі і багатьох інших пряних сумішей. У Південно-східній Азії імбир, крім того, вживають як самостійний продукт: свіжий імбир зацукровують або роблять з нього варення. У Китаї, Індокитаї, Бірміі в Англії популярно також варення чоу-чоу (імбир з апельсиновою кіркою). В Індії випускають чотири сорти «імбирнго борошна», що відрізняється різним процентним вмістом імбиру. В Англії та США виробляють легке імбирне пиво.
Для європейської, англійської, голландської і американської кухні характерне використання імбиру в соусах до м'яса, в овочевих і фруктових маринадах, а в азіатській кухні імбир широко використовується при тушкуванні м'яса і домашньої птиці. При цьому імбир не тільки ароматизує м'ясо, але і робить його більш м'яким.
Імбир слід вводити в тісто або в процесі замісу, або в кінці його, при тушкуванні м'яса - за 20 хвилин до готовності, в компоти, киселі, муси, пудинги та інші солодкі страви- за 2-5 хвилин до готовності, а в соуси - після закінчення теплової обробки. Норми закладки імбиру відносно високі - до 1 грама на 1 кілограм тіста або м'яса.

Використання у медицині

Вважається, що кореневище володіє протизапальними властивостями для ротової порожнини і горла.
Імбир в вигляді настою, настоянки, заварки, порошку застосовується при загойдуванні, при виразковій хворобі шлунка, для підвищення потенції, підвищення апетиту і поліпшення травлення, атеросклерозі, порушенні жирового і холестеринового обміну, для нормалізації стану кровоносних судин. Так само можна використовувати джем на основі сиропу з кореневища імбиру.
«Імбирний чай» (відвар) з медом і лимоном часто використовують при простудних захворюваннях. Компреси використовують для зняття головного болю, болю в спині і при хронічному ревматизмі.
Ефірна олія широко використовується в ароматерапії для лікування психоемоційних розладів, захворювань опорно-рухового апарату, простудних і вірусних захворювань. Застосовується в гарячих інгаляціях, в ваннах, для розтирань, для масажу та всередину.
Імбиру приписують неймовірну здатність викликати жіночу любов і їй відповідати. Причому в цьому сходяться всі народи - і жителі Азії, і європейці. Про імбир і його властивості писав Конфуцій, і навіть в Корані він згадується як частина бенкету, що чекає праведників в раю. Пані Дюбаррі, фаворитка короля Людовика XV, поїла відваром з імбиру всіх своїх коханців, в тому числі і короля.
Імбир також використовується як засіб для зменшення морської хвороби (загойдування).