Барбарис червоний (сушений)

Загальна інформація

Барбарис звичайний - це рослина родини Барбарисові (Berberidaceae), що росте у підліску, в хвойних і мішаних лісах, на узліссях, в чагарниках, на кам'янистих схилах.
Барбарис — високий, гіллястий, колючий чагарник, висотою до 2,5 м, з повзучими, одерев'янілим кореневищем. Пагони жовтуваті або жовтувато-пурпурні, пізніше білувато-сірі, мають грані. Цвіте в травні — червні, плоди достигають у вересні.
Природний ареал барбарису - Близький Схід, Закавказзя, Центральна, Східна і Південна Європа. Розмножується посівом насіння на глибину 2-3 см і вегетативно - відрізками кореневищ, столонами. Коріння барбарису заготовляють протягом усього вегетативного періоду. Після заготівлі 10 років ділянки відпочивають. Потім відновлюють експлуатацію природних заростей. Коріння рослини не миють (берберин розчиняється в воді), а акуратно обтрушують від землі. Потім їх пиляють, рубають на шматки товщиною не більше 6 см. Сушать сировину під навісами, в провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 40-50 °, періодично перевертаючи. Після сушіння відбувається переробка сировини та видалення домішок.

Хімічний склад

Використовують у барбарису коріння, листя і плоди. У коренях знайдено більше 10 алкалоїдів (до 5%), в тому числі берберин (до 1%). У корі коренів 13,4% алкалоїдів - берберин (9,4%), пальматин, колумбамін, берберубін, ятроррізін, бербамін, оксіакантін (4,8%). У листі барбарису міститься - алкалоїди берберин, оксіакантін, бербамін, леонтідін і ін.; аскорбінова кислота (до 150 мг), вітамін Е (до 40 мг), каротин; фенолкарбонові кислоти. Ягоди чагарника містять органічні кислоти - яблучну, лимонну, винну.
У листі барбарису міститься: зола- 3,97%; макроелементи (мг / г): К - 15,10, Са -7,30, Mg-1,10, Fe - 0,10; мікроелементи (мкг / г): Mn - 46,90, Cu-14,40, Zn-29,00, Со-0,72, Мо-0,40, Cr-0,40, А1-60,40, Ва -8,08, Se - 0,40, Ni-2,88, Sr-2,32, Pb - 0,72, В - 67,60, I - 0,15.

Використання у кулінарії

У кулінарії від барбарису використовуються молоде листя і стиглі плоди, найчастіше у висушеному вигляді. Сушені мелені або стовчені плоди барбарису - помилково звані сумахом - використовують як приправу для м'ясних страв і супів з бобових. Також барбарис використовується при виготовленні соусів, соку, солодких десертів, квасу і настоянок. Молоде листя використовують замість щавлю в зелених щах.

Використання у медицині

Як лікарська рослина відомий з давніх часів, в Стародавньому Вавилоні і Стародавній Індії.
Лікарською сировиною є листя (лат. Folium Berberidis) і корінь (Radix Berberidis) барбарису звичайного. Листя заготовляють під час бутонізації та цвітіння; коріння - ранньою весною до розпускання бруньок або восени після дозрівання плодів.
Настоянка з листя барбарису має кровоспинну (підвищує згортання крові) і жовчогінну дію. Препарати барбарису стимулюють скорочення мускулатури, звужують судини окремих органів, викликають зниження тонусу жовчного міхура, мають болезаспокійливу і протизапальну дію. Берберин, що виділяється з барбарису, застосовується в науковій медичній практиці. Він використовується при лікуванні захворювань жовчного міхура - холециститу і жовчнокам'яної хвороби, а також деяких злоякісних пухлин.
У народній медицині і гомеопатії барбарис використовується як кровоспинний засіб, а також при захворюваннях нирок, печінки, сечових шляхів, а також як потогінний. Екстракт з листя барбарису відомий як кровоспинний засіб при жіночих захворюваннях.