Аїр (корінь)

Загальна інформація

Трав'яниста багаторічна рослина родини Аїрові. Раніше ця родина розглядалася в якості підродини лат. Acoroideae сімейства Ароїдні (Araceae).
Висота дорослих рослин — від 10 см у деяких культиварів аїру злакового, до 120 см у аїру звичайного. Кореневище горизонтальне, бурого кольору, всередині біло-рожеве, їстівне, з приємним ароматом, що нагадує запах кориці або мандарина. Стебло прямостояче, не гіллясте, тригранне, з гострими ребрами. Листя довге, лінійно-мечоподібне, що росте по черзі, яскраво-зелене. Розташовується на кореневищі подібно до віяла — як у ірисів. Листя зростається один з одним, оточуючи головне стебло, так що суцвіття як би виходить з середини листа. Листя аїру на зламі видає характерний пряний запах з болотною нотою.
Батьківщина — Азія. У XIII сторіччі аїр був завезений татарами в Польщу, де і був введений в культуру, а потім в дикому стані поширився в Європі.
Використовується повзуче, товсте (нерідко 3 сантиметри в діаметрі) кореневище аїру. Його ретельно очищають, промивають, ріжуть поздовжніми шматками довжиною 5 сантиметрів і сушать у теплому провітрюваному приміщенні, остаточно просушуючи потім в легкому теплі від печі. При правильному сушінні цілком зберігається аромат аїру, що нагадує аромат троянд, коріння має слабку пекучість, а при розжовуванні — гіркість терпкість і милкість.

Хімічний склад

У кореневищі аїру звичайного міститься близько 5% ефірної олії, до складу якї входить ряд сесквітерпенів — азарон, β-пінен (1%), β-каламен (10%), каламенон, каламендіол, ізокаламендіол, сесквітерпеновий спирт каламеол, а також D- камфен (7%), D-камфора (8,7%), борнеол (3%), евгенол, метілевгенол, каріофіллен, елемен, куркумен, проазулен, акорон, ізоакорон, аколамон, каларен, неокарон, оцтова і валеріанова кислоти, фітонциди та інші речовини. Вміст ефірної олії в диплоїдних рослинах становить в середньому 2,2%, в триплоїдних — 3,1%, в тетраплоїдних — 6,8%.
Крім ефірної олії, в кореневищах аїру знайдений специфічний для рослини гіркий глікозид акорин, акоретін, а також глікозид люценіон, алкалоїд каламін, дубильні речовини — катехінові таніни, смоли, слиз, акорова кислота, аскорбінова (до 150 мг%) і пальмітинова кислоти, крохмаль (до 20%), холін, вітаміни, йод (1,2-1,9 мг%). Носієм запаху є азариновий альдегід.

Використання у кулінарії

Аїр використовується при приготуванні солодких страв — для ароматизації компотів, киселів, мусів, фруктових супів, а також як додатковий ароматизатор естрагонного оцту.
Паличку сухого кореневища кладуть у солодку рідку гарячу страву зазвичай за 3 хвилини до готовності, а виймають перед подачею. Можна покласти аїр і за 1 хвилину до готовності, а потім дати постояти страві з аїром 5 хвилин, але обов'язково вийняти його перед подачею страви на стіл.

Використання у медицині

Встановлено, що препарати з аїру звичайного мають спазмолітичну, судинорозширювальну, протимікробну, знеболювальну (місцевоанестезуючу), в'язку, обволікаючу, седативну, репаративну, кровоспинну, сечогінну і тонізуючу властивості.
Препарати з кореневища аїру в народній медицині використовують в першу чергу при проблемах, пов'язаних з шлунково-кишковим трактом: при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, при розладах кишківника і метеоризмі, при відсутності апетиту. Також аїр використовується при бронхіті, плевриті, жовчно-кам'яній і нирково-кам'яній хворобах, при нерегулярних менструаціях, при патологічному проходженні клімаксу — і як засіб, що підсилює статеву потенцію.
У монгольській народній медицині кореневища вживалися як загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при втомі, виснаженні і ослабленому харчуванні. Аїр звичайний входив до складу багатьох лікарських сумішей і дуже широко застосовувався при різних захворюваннях травної системи, а також під час болісної нудоти, блювоти, гикавки. Настій аїру застосовувався при захворюваннях сечостатевої системи і анурії. З кореневища готували ванни для лікування шкірних захворювань, особливо корости.
Раніше аїр використовували разом з порошком вугілля для очищення води, непридатної для пиття.